IЗ ЗБIРКИ ГАРЯЧА КВIТКА ЛЯЛЬКА ПIД ДОЩЕМ



Категории Василь Сухомлинський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Оповiдання Зiна вкладалася спати. А надворi почалася гроза. Гримiв грiм, з-за Днiпра насувались чорнi хмари. По залiзному даху зашумiв дощ. Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зiна побачила: на подвiр'ï стоять калюжi води, йде дощ. Ой горе, що ж це таке? — на лавцi, пiд дощем, лежить ïï лялька Зоя. Вона забула Зою на лавцi. Як же це трапилось? Як же вона не згадала про Зою, лягаючи спати, як же вона не подумала про неï, коли почалася гроза? Вiд цих думок Зiнi стало важко, i вона заплакала. А ще важче було вiд думки про те, що на лавцi лежить пiд холодним дощем ïï Зоя... Зiна встала з лiжка, тихо вiдкрила дверi, побiгла на подвiр'я. Дощ миттю змочив ïï сорочечку. Вона пiдбiгла до лавки, взяла Зою, пригорнула ïï до грудей. Коли Зiна вiдкрила дверi, мама ввiмкнула свiтло й широко вiдкритими вiд страху очима дивилась на порожнє лiжко. Побачивши Зiну з притуленою до дитячих грудей лялькою, мама перевела дух. Вона зняла рушник, витерла Зiну, переодягла в суху сорочечку. Давши рушник, сказала: — Витри ж i Зою... Як же це ти ïï забула на лавцi? — Нiколи бiльше цього не буде, матусю...
IЗ ЗБIРКИ ГАРЯЧА КВIТКА ЛЯЛЬКА ПIД ДОЩЕМ