IЗ ЗБIРКИ ГАРЯЧА КВIТКА ПРО ЩО ДУМАЛА МАРIЙКА



Категории Василь Сухомлинський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Оповiдання Дiти гралися в пiжмурки. Це така гра, коли всi ховаються, а один шукає. Той, хто шукає, мусить знайти всiх. Заховалася маленька синьоока дiвчинка Марiйка пiд високою вербою й чекає. Шукає хлопчик Коля. Ось вiн знайшов Ларису. Скрикнула Лариса, засмiялася, вибiгла зi схованки. Потiм знайшов Коля Петрика. Скрикнув Петрик, засмiявся i теж вибiг зi схованки. Бiгають дiти, смiються, а Марiйки нiхто не шукає. Чому ж це про мене забули? — думає Марiйка. Прикро стало Марiйцi. Думає вона: Стоятиму пiд вербою лiто, стоятиму осiнь, зиму стоятиму. Засну, вкриє мене снiг i пробудить весна. Стану тоненькою вербичкою, шукатимуть мене тато й мама, шукатиме Коля, шукатиме Лариса, шукатиме Петрик. Нiхто не знайде мене, i всi сумуватимуть. Так думала Марiйка, i вiд цiєï думки з очей ïï на траву впало двi сльозинки. Та в ту мить, коли сльозини торкнулися зеленоï трави, хтось доторкнувся до Марiйчиноï руки. То був Коля. Вiн таки шукав Марiйку i знайшов.
IЗ ЗБIРКИ ГАРЯЧА КВIТКА ПРО ЩО ДУМАЛА МАРIЙКА